Нейрофізіологія: як досліджують роботу нервової системи

Нейрофізіологія — це напрям медицини, який вивчає роботу нервової системи та фізіологічні процеси, що забезпечують передачу нервових сигналів, функціонування головного і спинного мозку, периферичних нервів та нервово-м’язової системи. Нейрофізіологічні дослідження допомагають оцінити ці процеси за допомогою спеціальних методів функціональної діагностики.

У Центрі сучасної нейрофізіології Development Clinic у Києві проводять дослідження, які допомагають оцінювати функціональний стан нервової системи та уточнювати причини неврологічних симптомів. Вибір конкретного методу діагностики залежить від скарг, віку пацієнта, особливостей симптомів і мети обстеження. Пройти лікування та реабілітацію тут можуть як діти, так і дорослі.
 

Навіщо досліджувати роботу нервової системи

Дослідження роботи нервової системи допомагає не лише виявити функціональні порушення, а й уточнити їхній характер та можливу причину. Це важливо для вибору подальшої тактики обстеження і лікування.

Нейрофізіологічні методи діагностики можуть використовуватися з такою метою:
 

• уточнення причини неврологічних симптомів — судом, головного болю, порушень чутливості, слабкості, мимовільних рухів;
• оцінка функціонального стану нервової системи при вже встановленому діагнозі;
• виявлення порушень, які не можна діагностувати лише під час огляду;
• відстеження динаміки стану пацієнта та оцінка ефективності лікування;
• уточнення діагнозу, якщо симптоми можуть бути пов’язані з різними неврологічними станами.

Які функції нервової системи можна оцінити

Залежно від обраного методу нейрофізіологічного дослідження можна отримати інформацію про різні ланки роботи нервової системи:
 

• електрична активність головного мозку та її зміни під час неспання і сну;
• проведення нервових імпульсів по периферичних нервах;
• функціональний стан м’язів та їхня взаємодія з нервовою системою;
• реакція нервової системи на зовнішні стимули;
• робота окремих сенсорних систем — зорової, слухової та ін.;
• взаємодія різних ланок нервової системи під час виконання певних функцій.

Таким чином, нейрофізіологічні дослідження дають змогу оцінити не лише структуру, а передусім те, як нервова система функціонує.
 

Види нейрофізіологічних досліджень

Нейрофізіологічна діагностика дозволяє окремо оцінити активність головного мозку, роботу периферичних нервів, м’язів або проходження нервових сигналів. Залежно від симптомів і мети лікар може призначити різні методи:
 

1. Електроенцефалографія (ЕЕГ). Реєструє електричну активність головного мозку за допомогою електродів на шкірі голови. Допомагає виявляти характерні зміни мозкової активності, зокрема ті, що можуть бути пов’язані із судомними нападами та епілепсією.
2. Нічний ЕЕГ-моніторинг. Тривалий запис активності мозку під час сну. Дає змогу оцінити роботу мозку в різних фазах сну та зафіксувати зміни або епізоди, які можуть не проявлятися під час короткого обстеження.
3. Електронейроміографія (ЕНМГ). Досліджує проведення нервових імпульсів і функціональний стан нервово-м’язової системи. Метод допомагає визначити, чи пов’язані слабкість, оніміння, поколювання або біль із порушенням роботи нервів чи м’язів.
4. Дослідження викликаних потенціалів. Показує, як нервова система реагує на певні стимули та проводить отриманий сигнал до мозку. Залежно від методики можна досліджувати зорові, слухові або соматосенсорні нервові шляхи.

Кожне дослідження має своє завдання, тож лікар обирає оптимальний метод або їх поєднання залежно від клінічної ситуації.

Показання до нейрофізіологічного обстеження

Нейрофізіологічне обстеження призначають, коли потрібно отримати додаткову інформацію про функціонування нервової системи або уточнити причину певних симптомів. Показаннями можуть бути:
 

• судомb, епізоди втрати свідомості або незрозумілі напади;
• незвичні рухи, посмикування чи інші пароксизмальні стани;
• порушення сну та незвичні події, що виникають уночі;
• часті головні болі, якщо лікар бачить показання до додаткового функціонального обстеження;
• зміни поведінки або стану свідомості, причину яких потрібно уточнити;
• підозра на порушення роботи головного мозку;
• необхідність контролю перебігу вже діагностованого неврологічного стану.

Рішення про необхідність дослідження приймає лікар після оцінки клінічної картини та анамнезу, а його результати розглядаються разом з іншими даними обстеження.
 

Чи потрібна спеціальна підготовка

Підготовка залежить від виду нейрофізіологічного дослідження, тому конкретні рекомендації краще уточнити у фахівця. Для більшості процедур достатньо дотримуватися кількох простих правил:
 

• напередодні та в день дослідження вимити волосся без використання лаку, гелю, олій та інших засобів для укладання — це особливо важливо перед ЕЕГ;
• повідомити лікаря про всі препарати, які приймає пацієнт;
• прийти на обстеження відпочилим, якщо дослідження не передбачає спеціального обмеження сну;
• попередити фахівця про особливості стану здоров’я, які можуть вплинути на проведення процедури;
• дотримуватися індивідуальних рекомендацій медичного центру, якщо для конкретного виду дослідження потрібна додаткова підготовка.

Як проходить нейрофізіологічна діагностика

Процедура залежить від виду дослідження, але загалом нейрофізіологічна діагностика є безпечною та простою. Перед обстеженням фахівець уточнює скарги та мету дослідження. Зазвичай діагностика включає такі етапи:
 

• попередня консультація та уточнення симптомів;
• підготовка пацієнта до конкретного дослідження;
• розміщення електродів або інших датчиків залежно від методу;
• реєстрація нервової активності у стані спокою, під час сну або виконання певних завдань;
• проведення функціональних проб, якщо вони передбачені протоколом;
• аналіз отриманих показників;
• формування висновку та рекомендацій за результатами обстеження.

Тривалість процедури залежить від її виду. Це може бути коротке дослідження, що триває 15-30 хвилин, або ж тривалий моніторинг, який охоплює всю ніч.

Нейрофізіологічні дослідження допомагають оцінити, як функціонує нервова система, та виявити зміни, які не завжди можна визначити під час звичайного огляду. ЕЕГ та інші методи функціональної діагностики дають лікарю додаткову інформацію для уточнення діагнозу, оцінки перебігу неврологічних станів і вибору подальшої тактики. Підбирати тип дослідження та оцінювати його результати має фахівець з урахуванням симптомів і загальної клінічної картини.